| met. |
елемент №12 періодичної системи Д.І.Менделєєва II група, 3 період, атомна маса 24,305; відомі 11 ізотопів з масовими числами 20—30; типовий ступінь окислювання +II, проста речовина, легкий сріблястобілий метал, тьмяніє на повітрі внаслідок окислювання; відноситься до групи лужноземельних металів; Tпл 922 К; хімічно дуже активний: на повітрі горить яскравим білим полум'ям, енергійно взаємодіє з деякими іншими елементами, у воді розчиняється з виділенням водню; у природі зустрічається у вигляді силікатних мінералів олівін, серпентин [i]тощо[/i], магнезиту, доломіту, карналіту, у морській воді тощо; походження назви — від грецьк. magnesia — назва основного карбонату магнію, знайденого в XVIII столітті в Греції; відкритий 1808 року Г.Деві Великобританія; застосовують для одержання сплавів на його основі і легування інших металів, у металотермії, в органічному синтезі, як компонент освітлювальних і запалювальних сполук у піротехніці тощо |
