 |
Morphology analysis
індикатор (1014) | Noun, inanimate
| 1 | індика́тор | називний відмінок, однина | nominative case, singular |
| 2 | індика́тора | родовий відмінок, однина | genitive case, singular |
| 3 | індика́тору,індика́торовi | давальний відмінок, однина | dative case, singular |
| 4 | індика́тор | знахідний відмінок, однина, неістоти | accusative case, singular, inanimate |
| 5 | індика́тором | орудний відмінок, однина | instrumental case, singular |
| 6 | індика́торi | прийменниковий відмінок, однина | prepositional case, singular |
| 7 | індика́торе | однина, кличний відмінок | singular, vocative case |
| 8 | індика́тори | називний відмінок, множина | nominative case, plural |
| 9 | індика́торiв | родовий відмінок, множина | genitive case, plural |
| 10 | індика́торам | давальний відмінок, множина | dative case, plural |
| 11 | індика́тори | знахідний відмінок, множина, неістоти | accusative case, plural, inanimate |
| 12 | індика́торами | орудний відмінок, множина | instrumental case, plural |
| 13 | індика́торах | прийменниковий відмінок, множина | prepositional case, plural |
| 14 | індика́тори | множина, кличний відмінок | plural, vocative case |