1 |
виру́бувати |
інфінітив |
infinitive |
2 |
виру́бую |
однина, перша особа, теперішній час |
singular, first person, present tense |
3 |
виру́буеш |
однина, друга особа, теперішній час |
singular, second person, present tense |
4 |
виру́буе |
однина, третя особа, теперішній час |
singular, third person, present tense |
5 |
виру́буемо |
множина, перша особа, теперішній час |
plural, first person, present tense |
6 |
виру́буете |
множина, друга особа, теперішній час |
plural, second person, present tense |
7 |
виру́бують |
множина, третя особа, теперішній час |
plural, third person, present tense |
8 |
виру́бував |
однина, перша особа, майбутній час |
singular, first person, future tense |
9 |
виру́бувала |
однина, друга особа, майбутній час |
singular, second person, future tense |
10 |
виру́бувало |
однина, третя особа, майбутній час |
singular, third person, future tense |
11 |
виру́бували |
множина, перша особа, майбутній час |
plural, first person, future tense |
12 |
виру́буй |
множина, перша особа, майбутній час |
plural, first person, future tense |
13 |
виру́буйте |
множина, друга особа, майбутній час |
plural, second person, future tense |
14 |
виру́буймо |
множина, третя особа, майбутній час |
plural, third person, future tense |
15 |
- |
чоловічий рід, однина, минулий час |
|
16 |
виру́бувавши |
жіночий рід, однина, минулий час |
feminine, singular, past tense |
17 |
- |
середній рід, однина, минулий час |
|
18 |
- |
множина, минулий час |
|