| цирконієва бронза |
бронза, в якій основним легувальним елементом є цирконій; містить до 2—3% Zr, добавки Cr, Mg; зміцнюються гартуванням (1223 К) холодним деформуванням і старінням (≈ 723 К) у зміцненому стані має близьку до міді електропровідність, міцна і повільно знеміцнюється при нагріванні; використовують для виготовлення струмопровідних деталей |
|
| цирконій |
елемент №40 періодичної системи Д.І.Менделєєва (IV група, 5 період) атомна маса 91,22; відомо 22 ізотопи з масовими числами 81—102; типовий ступінь окислювання +IV; проста речовина, блискучий сріблясто-білий тугоплавкий ([i]T[sub]пл[/sub][/i] 2125 К) метал, у хімічно чистому виді надзвичайно ковкий і пластичний; основний мінерал — циркон ZrSiO4; відкритий 1789 року М.Клапротом (Німеччина) походження назви — від перс, zargun — золотий камінь; застосовують як конструкційний матеріал і основу сплавів для ядерного реакторобудування і хімічного машинобудування, для легування і розкислення сталі, як компонент керметів, гетер тощо |
|
| чавун Еммеля |
доевтектичний з низьким вмістом вуглецю висококремнистий чавун; містить ≈ 2,5% C; 2,4% Si; 0,2% P |
|
| чайний свинець |
свинцевий сплав для упаковки чаю, містить близько 2% Sn, Pb — решта |
|
| частково легований порошок |
легований порошок, частинки якого за хімічним складом відрізняються від матеріалу, що виготовляється; переробка такого порошку забезпечує кращу хімічну однорідність порошкового матеріалу і кращі властивості порівняно з сумішами з елементних порошків; частково леговані порошки легше пресуються у порівнянні з повністю легованими порошками; прикладом є леговані залізні порошки, що містять Ni, Cu, Mo, з яких у сумішах із графітом одержують порошкові леговані сталі |
|
| червона мідь |
загальна назва латуней та інших мідних сплавів, що містять не менш 78% Cu і тому зберігають властивий міді червоний колір |
|
| червоне золото |
ювелірний сплав золота, що містить 50% Au і 50% Cu, блиск сплаву має відтінок червоного коліру |
|
| число Авогадро |
число частинок (атомів, молекул) що містяться в одному молі речовини; число Авогадро NA = (6,022169±0,000040) ·1023 моль-1 |
|
| число Лоренца |
константа (L) в законі Лоренца, яка зв'язує з абсолютною температурою відношення коефіцієнта теплопровідності до питомої електропровідності L = (2,1—3) В2/К2 |
|
| число Фарадея |
фізична константа, що чисельно дорівнює електричному заряду, проходження якого крізь електроліт призводить до виділення на електроді 1 моля одновалентної речовини; число Фарадея F = 96486,70±54 Кл/моль |
|
| шарувата неоднорідність |
неоднорідність металу шва, обумовлена скупченням по межах поділу шарів, що кристалізуються, елементів, які ліквують |
|
| ізотермічний відпал |
відпал, що полягає в нагріві до температури вищої від верхньої критичної точки (Ac[sub]3[/sub]) витримці, охолодженні до температури перлітного розпаду, ізотермічній витримці до повного розпаду метастабільної високотемпературної фази |
|
| іліум |
складнолеговані нікелеві кислостійкі сплави, містять 18-22% Cr, 6% Mo, 6% Fe, 6% Cu, 3% W, 2% Al, 0,02% Ti |
|
| імітатор платини |
декоративний і ювелірний сплав цинку, що містить 45% Cu і заміняє платину в прикрасах |
|
| імітатор срібла |
дешевий ювелірний і декоративний сплав, що містить 5% Ag, 5% Cu, Al — решта |
|
| імітатори золота |
загальна назва схожих за кольором на золото декоративних сплавів, що не містять дорогоцінних металів чи містять їх невелику (до 12%) кількість |
|
| інвар |
феромагнітний сплав на основі заліза, що містить від 32 до 40% Ni, а також Cr, Co, Cu, Ti, Mn і має низьке значення температурного коефіцієнта лінійного розширення: αt ≈ 1,5-10-6 град -1 |
|
| індекси Лауе |
індекси відбивальної площини n-порядку |
|
| індентор |
тверде тіло, як правило, робочий інструмент приладу ([p]напр.[/p], твердоміра) певної геометричної форми, втискуване в поверхню досліджуваного матеріалу під дією обраного навантаження |
|
| індуктор |
електромагнітний пристрій, призначений для індукційного нагрівання вихровими струмами, збуджуваними змінним магнітним полем у ділянках виробу, безпосередньо охоплюваних індуктувальним дротом; індуктори бувають двох типів: одночасного і перервно-послідовного нагрівання; у першому випадку площа дроту індуктора, дорівнює площі поверхні: це дозволяє одночасно нагрівати всі її ділянки; у другому — істотно менша, тому виріб, що нагрівається, переміщають відносно дроту індукції, послідовно нагріваючи інші ділянки поверхні виробу; застосовують для поверхневого нагрівання і гартування, для наскрізного нагрівання ковальських заготовок, нагрівання листового матеріалу, плавлення металів тощо; назва походить від лат. inductor, від induce — уводжу, наводжу, спонукую |
|
