фаза Лавеса |
проміжна фаза практично постійного складу типу AB2 (інтерметалід) яка утворюється при взаємодії металів різних груп періодичної системи за умови, що відношення атомних радіусів металів складає від 1,10 до 1,60, і має структуру одного з трьох основних типів: кубічну — типу MgCu2, гексагональну — типу MgZn2 чи гексагональну — типу MgNi2 |
|
фази Юм-Розері |
проміжні фази, тип кристалічної ґратки яких визначається величиною електронної концентрації; наприклад, β, γ і ε фази в системі Cu-Zn |
|
фактор Лоренца |
коефіцієнт, що характеризує зміну інтенсивності розсіяного рентгенівського випромінювання внаслідок його поляризації; дорівнює (1 +cos[sup]2[/sup]2Θ) де Θ — кут Брегга |
|
формула Грюнайзена |
рівняння, що описує температурну залежність електроопору металів; при низьких температурах дає ≈ T5 |
|
фосфор |
елемент №15 періодичної системи Д.І.Менделєєва (V група, 3 період) атомна маса 30,9738; відомо 8 ізотопів з масовими числами 28—35; типові ступені окислювання -III, +III, +V; проста речовина, існує декілька алотропних модифікацій: білий, червоний, чорний фосфор; найбільш активний білий фосфор: отруйний, спалахує на повітрі (тому його зберігають під водою) світиться в темряві (звідси назва — від [p]грецьк.[/p] [i]pharos[/i] — той, що несе світло) Tпл 317 К; основна сировина — апатити, фосфорити; відіграє важливу роль у житті тварин і рослин; відкритий 1669 року Г.Брандтом (Німеччина) застосовують: білий фосфор — для одержання червоного фосфору, фосфорних кислот, як розкислювач і компонент деяких сплавів; червоний фосфор — у виробництві сірників; чорний фосфор — як електропровідний матеріал; у сплавах застосовується як розкислювач і компонент; у залізних сплавах, в основному, є шкідливою домішкою |
|
францій |
елемент №87 періодичної системи Д.І.Менделєєва (I група, 7 період) що включає 27 ізотопів з масовими числами 203—229 (стабільних ізотопів не виявлено) єдиний ізотоп, що зустрічається в природі (найбільший довгожитель) 223Fr ([i]T[sub]1/2[/sub][/i] = 21 хв) типовий ступінь окислювання +I; Tпл 300 К; походження назви — від лат. на честь Франції; відкритий 1939 року М.Лерей |
|
фулерен |
замкнені молекули вуглецю типу C60, C70, C76, C84, у яких всі атоми вуглецю знаходяться на сферичній чи сфероїдальній поверхні у вершинах правильних шестикутників чи п'ятикутників, що покривають поверхню сфери чи сфероїда; часто їх визначають як стабільні кластери вуглецю; названі на честь американського архітектора Бакмінстера Фуллера, що застосовував такі структури при конструюванні куполів будинків |
|
хастелой |
загальна назва групи корозійностійких нікелевих сплавів; у залежності від призначення містять 15—30% Mo, 13—16% Cr, 4—22% Fe, до 0,1—0,15% C, Ni — решта; іноді з добавками W, Si, Co, Cu, V та ін. елементів; мають високу стійкість у кислотах; застосовуються, в основному, для виготовлення хімічної апаратури, а також як жароміцні сплави |
|
хлоримет |
загальна назва корозійностійких сплавів нікелю, які містять 18—25% Mo, 0—18% Cr, Ni — решта і практично позбавлені вуглецю, що несприятливо впливає на властивості; за стійкістю в кислих середовищах перевершують більшість сплавів |
|
хром |
елемент №24 періодичної системи Д.І.Менделєєва (VI група, 4 період) атомна маса 51,996; існують 12 ізотопів з масовими числами 45—56, типові ступені окислювання +II, +III, +VI; метал сіро-сталевого кольору, дуже твердий, тугоплавкий, Tпл 2130 К, хімічно малоактивний (стійкий за звичайних умов до вологи і кисню повітря) основна сировина для одержання — мінерал хроміт (хромистий залізняк) FeCr2O4 (FeO·Cr[sub]2[/sub]O[sub]3[/sub]) походження назви — від грецьк. chroma — колір, фарба; відкритий 1797 року Н.Вокленом (Франція) застосовують як легувальний елемент для підвищення корозійної стійкості сталей і сплавів, для нанесення захисних покриттів на металеві вироби тощо |
|
хромаль |
жаростійкий залізний сплав, що містить 17—30% Cr, 4,5—6% Al, Fe — решта; має високий питомий електроопір 1,3—2,2 мкОм·м; використовується для електронагрівачів з робочою температурою 1523—1673 К; за технологічністю поступається фехралю, але перевершує його за жаростійкістю |
|
хромель |
загальна назва жаростійких нікелевих сплавів для нагрівальних елементів; хромель A містить 80% Ni, 20% Cr, хромель B — 85% Ni, 15% Cr, хромель C — 64% Ni, 25% Fe, 11% Cr, хромель P (для термопар) містить 90% Ni, 10% Cr і використовується зазвичай у парі з алюмелем |
|
хромова бронза |
бронза, в якій основним легувальним компонентом є хром; містить 0,5—1% Cr, добавки Zr, Mg; серед бронз виділяється високою електропровідністю, міцністю, теплостійкістю; оптимальне співвідношення міцності й електропровідності має після гартування (1273 К) холодного деформування і старіння; використовують для виготовлення неплавких при контактному зварюванні електродів й інших струмопровідних деталей |
|
хімічний зв'язок |
сукупність взаємодій між атомами (іонами) що призводять до утворення стійких систем |
|
хімічний спосіб одержання покриття |
одержання металевого (нікелювання, хромування, оміднення [i]тощо[/i]) чи неметалевого неорганічного (оксидування, фосфатування [i]тощо[/i]) покриття в розчинах солей без електричного струму від зовнішнього джерела |
|
цезій |
елемент №55 періодичної системи Д.І.Менделєєва (I група, 6 період) атомна маса 132,905; існує 31 ізотоп з масовими числами 116—146, типовий ступінь окислювання +1; світлий із золотаво-жовтим відтінком метал, Tпл 301 К, хімічно дуже активний, займається на повітрі, розкладає воду, основна сировина для його одержання — мінерал лепідоліт; цезій вилучають попутно з літієм; походження назви — від лат. caesius — блакитний; відкритий 1860 р. Р.Бунзеном і Г.Кірхгофом (Німеччина) спектроскопічним методом; застосовують для виготовлення катодів фотоелементів, як робоче тіло в магнітогідродинамічних генераторах, лазерах тощо |
|
цементит |
хімічна сполука заліза з вуглецем Fe3C, що містить 6,67—6,69% вуглецю; є структурною складовою залізовуглецевих сплавів |
|
церій |
елемент №58 періодичної системи Д.І.Менделєєва (III група, 6 період) атомна маса 140,12; існує 24 ізотопи з масовими числами 128—151, типові ступені окислювання +III, +IV; м'який метал сірого кольору, хімічно активний, найбільш розповсюджений і широко застосовуваний елемент сімейства лантаноїдів; Tпл 1072 К; основна сировина для одержання — монацит; походження назви — від лат. Cerium — за ім'ям планети Церери; відкритий 1803 року М.Клапротом (Німеччина) Я.Берцеліусом і В.Аїзінгером (Швеція) застосовують як легувальну добавку до легких сплавів для одержання спеціальних (високопластічних і термостійких) сплавів, для виготовлення скла, що не темніє під дією радіоактивного опромінювання, для дугових електродів, як гетер тощо |
|
цинк |
елемент №30 періодичної системи Д.І.Менделєєва (II група, 6 період) атомна маса 65,37; відомо 20 ізотопів з масовими числами 57, 60—77, 79; типовий ступінь окислювання +II; проста речовина, синьовато-білий важкий метал, Tпл 693 К; розчиняється в кислотах і лугах з виділенням водню; сильний відновлювач: легко витискує з розчину інші метали; основний мінерал — сфалерит (цинкова обманка) ZnS; відомий з давніх часів; застосовують для оцинковування заліза, сталевих виробів; як основу і легувальний елемент багатьох сплавів (наприклад, мідних) для виготування електродів у хімічних джерелах струму тощо |
|
цирконієва бронза |
бронза, в якій основним легувальним елементом є цирконій; містить до 2—3% Zr, добавки Cr, Mg; зміцнюються гартуванням (1223 К) холодним деформуванням і старінням (≈ 723 К) у зміцненому стані має близьку до міді електропровідність, міцна і повільно знеміцнюється при нагріванні; використовують для виготовлення струмопровідних деталей |
|