Ukrainian ⇄ thesaurus

А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я '   <<  >>

Terms for subject Metallurgy (435 entries)

карбід титана	хімічна сполука вуглецю з титаном (TiC) чорна кристалічна чи аморфна речовина; структурна складова жароміцних і жаростійких сплавів і керметів, використовуваних для виготовлення різальних інструментів, як абразивний матеріал
карбід хрому	хімічна сполука вуглецю з хромом, наприклад, Cr7C3, Cr23C6, Cr3C2; сірі тугоплавкі кристали, нерозчинні у воді; структурна складова жаростійких (корозійностійких) сплавів
катодна реакція	cathodic reaction_2.bmp
кисень	елемент №8 періодичної системи Д.І.Менделєєва (VI група, 2 період) атомна маса 15,9994; відомі 8 ізотопів з масовими числами 13—20; типові ступені окислювання -II, -I; двоатомний газ без кольору і запаху, Tпл 55 К, Tкип 90 К, парамагнітний; під дією електричного розряду з кисню утворюється озон; малорозчинний у воді, добре поглинається деревним вугіллям і розплавленими благородними металами; утворює сполуки з усіма хімічними елементами, крім легких інертних газів, активно окислює органічні речовини; у вільному стані міститься в атмосферному повітрі (21% за об'ємом) одержують з повітря; походження назви — від грецьк. oxys — кислий і gennao — народжую — той, що народжує кислоту; відкритий 1771 року К.Шеєле (Швеція) і Д.Прістлі (Великобританія) використовують як окислювач у металургії і хімічній промисловості, у медицині, авіації, на підводних судах тощо
кислотостійка сталь	сталь, що добре чинить опір дії кислот; як правило, неіржавіюча сталь аустенітного класу, до складу якої вводять молібден чи молібден і мідь при одночасному збільшенні вмісту нікелю
коагуляція	процес компактування, наприклад, виділень, пор тощо; назва походить від латинського coagulatio — згортання, згущування
коалесценція	збільшення розмірів частинок чи зерен, що виділилися шляхом дифузії відповідних елементів крізь матрицю від дрібних розчинних частинок до великих чи шляхом злиття зерен за рахунок розсипання меж; назва походить від латинського coalesce — зростаюсь, з'єднуюсь
кобальт	елемент №27 періодичної системи Д.І.Менделєєва (VIII група, 4 період) атомна маса 58,9332; існує 12 ізотопів з масовими числами 53—64, типові ступені окислювання +II, +III; сріблясто-білий з блідуваторожевим чи синюватим полиском метал, ковкий і пластичний; Tпл 1768 К; компактний кобальт на повітрі не окислюється, при 573 К починає покриватися тонкою плівкою оксиду; зустрічається в розсіяному стані у вивержених породах, у морській воді і мінеральних джерелах; відомі мінерали кобальту — кобальтин тощо; походження назви — від нім. Kobold — назва злого духа; відкритий 1735 року Г.Брандтом (Щвеція) застосовується як компонент жароміцних, коррозійностійких і магнітних сплавів, як каталізатор, у сільському господарстві — як мікродобриво, у вигляді ізотопу 60Co — як джерело γ-променів у техніці і медицині; важливий для життєдіяльності людини
ковар	загальна назва залізних сплавів, що містять 17—30% Co, 23—30% Ni і 0,6—0,8% Mn; сплави мають температурний коефіцієнт лінійного розширення αt = (4,5—5,2) 10-6 К-1, близький до температурного коефіцієнта лінійного розширення тугоплавкого скла, і застосовуються у вакуумно щільних спаях зі склом
коефіцієнт	числовий множник у аналітичному виразі, відомий множник при тій чи іншій степені невідомого чи постійний множник при змінній величині; назва походить від лат. cocum — спільно і efficiens — утворюючий
коефіцієнт деформаційного зміцнення	коефіцієнт , що характеризує швидкість зміни (збільшення) істинних напружень (S) течії при зміні (збільшенні) деформації (e) n = dS/de; визначає нахил кривої деформаційного зміцнення
коефіцієнт інтенсивності напружень	коефіцієнт, що визначає напружнодеформований стан і зсуви поблизу вершини тріщини для пружного тіла, незалежно від схеми навантаження, форми і розмірів тіла і тріщини; використовується в лінійно-пружній механіці руйнування для кількісної оцінки локального підвищення розтягувальних напружень біля вершини тріщини з відомими розмірами і формою; визначається як добуток прикладеного напруження на корінь квадратний з величини лінійного розміру дефекту (у системі одиниць СІ — в МПа·м[sup]1/2[/sup]) найбільшого поширення набув коефіцієнт інтенсивності напружень K1, що визначається для умов навантаження, які забезпечують зсув поверхонь тріщини в напрямку, перпендикулярному до площини знаходження тріщини
константан	сплав міді з 39—41% Ni, 1—2% Mn, що має високий питомий електроопір (0,48 мкОм·м) малий температурний коефіцієнт електроопору ТКρ (2·10[sup]-5[/sup] К[sup]-1[/sup]) велику ТЕРС у парі з Cu (39 мкВ·град[sup]-1[/sup]) характеризується слабкою залежністю електричного опору від температури; використовується для реостатів, опорів, термопар мідь-константан для вимірювання температур в інтервалі 70—800 К
контроль	перевірка відповідності висунутим вимогам характеристик чи властивостей виробів (матеріалу) розмірів, форми, механічних і фізичних властивостей, якості, функціональних характеристик тощо; назва походить від франц. contrerôle — список, що ведеться в двох примірниках
координаційна сфера	1) умовна сфера, утворювана сукупністю атомів (вузлів чи міжвузлій) що розташовуються в кристалічній ґратці у вузлах чи міжвузлях на однаковій відстані Ri від даного атома (вузла чи міжвузлія) де i — номер координаційної сфери; перша координаційна сфера (і = 1) утворюється атомами, розташованими в найближчих вузлах чи міжвузліях від певного атома; 2) сфера, утворена протилежно зарядженими іонами (стосовно комплексоутворювача) чи електронейтральними молекулами з центром у комплексоутворювачі; розрізняють внутрішню координаційну сферу — частину комплексної сполуки, що містить комплексоутворювач і ліганди (найближче розташовані до комплексоутворювача іони і молекули) і зовнішню — частину комплексної сполуки, що містить інші іони, які знаходяться на більшій відстані від центрального іона; напр., у комплексній солі K2\ іон платини є комплексоутворювачем, іони хлору — лігандами, у зовнішній координаційній сфері знаходяться іони калію
корозійний мікроелемент	корозійний елемент, електроди якого можуть бути виявлені лише за допомогою мікроскопа
корунд	оксид алюмінію (α — Al[sub]2[/sub]O[sub]3[/sub]) природного чи штучного походження
косий злам	злам, що відбувається під гострим (часто 45°) кутом відносно напрямку діючого навантаження, тобто при розтяганні цілком по поверхні дії найбільших дотичних напружень; поверхня зламу є гладкою, світлою; спостерігається в матеріалах, що не утворюють помітної "шийки" ([p]напр.[/p], магнієві сплави) а також у матеріалів з відносно невисоким опором зрізу ([p]напр.[/p], сплав Д16) у сталі косі злами виникають при розриві по зварній зоні
кремниста бронза	однофазна бронза, що містить 3—4% Si і добавки Mn, Ni, Zn, Pb; серед бронз виділяється підвищеною міцністю і опором корозії; замінює більш коштовні олов'яні бронзи
кремній	елемент №14 періодичної системи Д.І.Менделєєва (IV група, 3 період) атомна маса 28,086; відомі 10 ізотопів масовими числами 25—34; типові ступені окислювання -IV, +II, +IV; темно-сіра кристалічна речовина з металевим блиском, 1683 К; реагує з багатьма розплавленими металами, утворюючи силіциди; у природі зустрічається у вигляді SiO2 і силікатів; походження назви — від лат. silex — кремінь; російська назва від грецьк. kremnos — скеля; відкритий 1823 року И.Берцеліусом (Швеція) застосовують у металургії для розкислення, входить до складу залізних, мідних, алюминієвих та інших сплавів, є основним напівпровідниковим матеріалом і основою великої групи видів скла