 |
| |||
| звучать; звенеть (Тонкий голосок її.. бринів, як струна, і вона вела ним довго-довго. • І дзвінке повітря, і дзвінкі гори, і ліси, здавалося, все починало від кожного слова бриніти, як грандіозна мембрана); жужжать (о насекомых); журчать (о воде: А в Перейму річки біжать, бігли ж вони, аж бриніли (Чуб., III, 1872, 220) • З гір потоки плинуть, рвуться. Струмені бринять (Ус., Листя.., 1956, 47).) | |||
| дрожать (о струне); жужжать (звонко) | |||
| зудеть | |||